четвер, 18 січня 2018 р.

Негода


Славне місто Черкаси знову накрила аномальна негода. Вона якби приходить кожного року, але на те вона і аномальна, бо зразу ба-бах і випадає за одну ніч півметровими кучугурами. Жителі славного міста Черкаси, котрі справно платять податки, відгукнулися на прохання міських очільників і комунальних служб без нагальних потреб не покидати будинки, прибрати автівки з обочин і, за можливості, допомогти комунальникам боротися зі стихією. Вулиці опустіли, де не де інколи проїжджало авто, але багато людей весело з жартами гребли сніг на тротуарах і зупинках громадського транспорту. А ті, кому пощастило найменше і негода позбавила їх домівки світла, терпляче чекали, коли ж вона таки затихне і ремонтні бригади зможуть почати роботи.

Які відповідальні у нас громадяни. Аж на сльозу пробивати стало, як змінилося у нас суспільство.

Ой, я, здається, щось переплутала. Це ж все про Нью-Йорк.

В Черкасах все було як завжди. Вулиці забиті автівками, всі кудись біжать, наче останній день життя. А в соцмережах стоси гнівних постів від адептів 5.10, євробляхерів і свідків зарплат в конвертах, котрі вимагали негайно почистити вулиці, прибрати двори і взагалі ще дофіга всього вимагали. І обов'зковою умовою було полагодити електрику, бо заряди на смартфончиках закінчували і вони не зможуть писати далі гнівні пости в інтернетиках. А якщо хтось загине під час повернення їм їхнього комфорту, то ними слізно було обіцяно написати "царствіє нєбєсноє" під новиною.

Нічого не змінилося. І за вікном так само тихо падав сніг.

четвер, 17 серпня 2017 р.

Ідейники


От є в світі такі люди, і ви з такими точно зустрічалися, котрі виринають з крутою ідеєю і золотими горами, славою чи ще якоюсь фігнею в кінці тунелю. І все кльово, тільки от треба трошки попрацювати на шару, або майже на шару. Відрізняються вони підвидами — самі такі ж ідейні і свято вірять в свою ідею і ті, хто вже все прорахував і особливо що вони будуть мати від дуриків по дорозі до кінця тунелю точно розуміючи, що якщо хто і дійде туди, то точно не ті, хто повірив на початку в казочку.

середа, 15 лютого 2017 р.

Біля мікрофона

Я взагалі не люблю вилазити на трибуну і щось віщати в мікрофон, взагалі людина не публічна. Не публічна, але просто стояти і дивитися на неподобства не вмію. Тому часто "беру мікрофон" в свої руки.


Сьогодні найбільшим неподобством є брехня. Хоча чому лише на сьогодні? Так завжди було, якщо не враховувати мордобої та підле вбивство.

вівторок, 31 січня 2017 р.

Це просто байдужість

З дитинства я багато читала. Не ковтаючи всі підряд, а ретельно відбираючи книжки та складаючи на "горищі" отримані знання. Знаєте як воно мати не вікепедійні знання? Це коли твій рівень знань по хімії перепльовує статтю на Wiki, але якийсь недолугий пацан пхає її тобі під носа і рже, що ти дурний.


Так в результаті виникає байдужість. Повна. Бо стомлюєшся щось комусь доводити чи пояснювати. Адже людині, що вперлася в якісь написані кимось 32 літери і не хоче й близько чути істину неможливо.

Спочатку ти перестаєш вступати в дискусію з незнайомим людьми, потім ідуть знайомі. Бо в результаті розуміє, що витратив свій час і сили, а воно... а воно не знайшовши в Google потрібної йому інформації просто перейшло на особистості.

Потім ти, після обережного натяку на те, що сказане чи написане не є зовсім добрим чи правильним, майже перестаєш дискутувати з друзями. Бо ця когорта людей має властивість дуже ображатися.

І далі починається еволюція. Не можу точно сказати чого, але тобі стає абсолютно все одно, про що пишуть люди. Яка різниця, коли їх абсолютно неможливо витягти з російського інформаційного простору. І не тому, що в українському чи світовому мало цікавого. Ні, все лише тому, що там подають інформацію так, як вони звикли, малюють світ так, як хтось десь вигадав. Ну і що, що історичні факти перекручені з ніг на голову, щоб показати яка ота країна за східним кордоном велична. Навіть в дрібницях. Там найкращі жінки, найкраще світосприйняття, найкраща любов і найкраща романтика. Абсолютно. Там найкраща психологія, найкращі статті, найкращі рецепти, найкраща школа фотографі і балету... Синдром меншовартості в повній красі.

І ти просто блокуєш ті видання, котрі зустрічаються в постах. Як не дивно, вони всі закінчуються на .ru.

А потім... Потім ти не говориш правди про фото, не висловлюєш своєї думки щодо запитань. Не дискутуєш. Іноді просто ставиш отой дурнуватий "лайк".

понеділок, 23 січня 2017 р.

Школа, діти, вчителі, суспільство

Зачепила мене фраза про совкове виховання. Зачепила так, що я задумалась насправді, а що ж воно таке. Ні, фрази в магазині "а можна..." це не совок, це значно глибше.
Що таке совкове виховання, як ми його називаємо. Насправді тут скільки людей — стільки може бути і думок. Але насправді отой наший совок — це коли маса домінує над особистістю, а все інше просто домисли. І виховання полягає в тому, що ти повинен корити масі.
До чого тут школа і діти? А це саме той соціум, котрий вчить дітей цьому. Не батьки, не сім'я, а саме школа. І цей самий дитячий соціум може бути дуже жорсткий і нещадний до інакших.

пʼятниця, 20 січня 2017 р.

Привіт від радянських диктаторів, або який він, дід Мороз

Цей текст я носила в голові десь з місяць весь час смикаючи сама себе за ліву руку, що треба запхати свою злостивість і не чіпати людей в  свята — нехай радіють своєму невігластву.

Перед Новим роком в пів-вуха слухала радіо "Блогер-FM". Музика там хороша, багато української. На жаль, ведучі далеко не україномовні. Тому текст чую п'яте через десяте. Ну не сприймається воно мені на слух інтуїтивно і зрозуміло — набута мова, вона така. Але щось там змусило прислухатися. Ведучий довго і нудно розпилявся в тому, що декомунізація відібрала у нього рідного і улюбленого діда Мороза, це ж наше, не віддам, от діти, то да, а мені поверніть. Руки зачесалися, але я стрималася.

Вдруге загорілася, коли вся така українська патріотична жіночка написала, що її дочка щось там попросила у того ж самого діда. Все б ще нічого, але після слів, що той дід — це взагалі наше українське, і вопше то Велес власною персоною.

І тут скоріше мова піде не про те, що цей персонаж може залишатися нормальним лише для Іванів Непомнящих, а про те, що в часи, коли доступ до всесвітньої павутини став таким же буденним, як придбання в магазині хлібу, люди настільки розлінувалися, що навіть не здатні самі прочитати наявну інформацію в більш-менш авторитетних джерелах. Все звелося до вирваних, почутих, зчитаних з якихось сумнівних картинок текстів, підсунутих нам невідомо ким.

вівторок, 27 вересня 2016 р.

Історія з запахом терпкої осені...

Сьогодні багато людей написали про вчорашній передпрем'єрний показ вистави "The Zoo Story" за однойменною п'єсою Едварда Олбі. Того самого неперевершеного Олбі, автора дуже відомої всім Вірджинії Вульф. І зовсім немає сенсу переказувати сюжет, бо хто захоче побачити і почути, у нього є шанс і не один. Тут скоріше моя суто суб'єктивна думка.
Я бачила відеоряди ще до прем'єри, а один із акторів так захоплено говорив про цей проект, що його лише через це дуже хотілося побачити. Тим не менш певна доля скептицизму була присутня. І мабуть тому, що гру акторів я бачила в інших виставах і їх професіоналізм поза всякими сумнівами, але саме тому, що я бачила інші вистави і знаю як можна з шедевра зробити попсу.

понеділок, 29 лютого 2016 р.

Знову про фотостоки. Початок.

Мені дуже багато задають питань щодо роботи з фотостоками. Тому сьогодні я напишу про те, що варто мати на увазі до того, коли ви вирішили нарешті зареєструватися і спробувати пройти екзамен щоб стати Photostock Contributor — саме так називають всіх, хто продає через фотостоки свої роботи. Це не лише фото, але й ілюстрації та відео.


Перше, що я хочу сказати зразу щодо фотографії, бо саме це питання найбільше всіх цікавить, сьогодні вихід на фотостоки для продажу фото — це скоріше хоббі, а не джерело доходу. Бувають винятки, але то лише винятки. Або, як я писала в попередній статті, потрібна важка робота мінімум один-два роки, коли ви будете лише вкладати. І якщо не фінанси в прямому значенні цього слова, то фінансувати свій час. Дуже багато часу.

Сьогодні буде розповідь про технічну сторону. На сьогодні це основа роботи стокового фотографа.

понеділок, 22 лютого 2016 р.

International Mother Language Day — Міжнародний День Материнської Мови

З повагою і вдячністю.
Моєму вчителю української літератури Барчану Миколі Семеновичу

Ще вчора я не думала, що колись напишу про мову, а сьогодні намагаюся скласти свої думки до купи.

Вчора був Міжнародний день Рідної мови і тоді ж зранку фейсбук прислав повідомлення де цей день англійською звучав як International Mother Language Day. Дослівно — Міжнародний День Материнської Мови. Яка іноді влучна буває англійська мова, передаючи саму суть. Мова, рідна мова, вона не просто засіб комунікації. Те, якою мовою комунікує людина, яку вона вважає рідною є не лише її власною самоідентифікацією, а також є ідентифікації її як нащадка роду.

пʼятниця, 19 лютого 2016 р.

Здорове харчування&стокове фото. Квасолевий суп.

Сьогодні п'ятниця, на носі вихідні і кожна господиня думає про те, як би порадувати сім'ю чимось смачненьким. І сьогодні я хочу розказати, як приготувати дуже смачний квасолевий суп.


Розрахунок продуктів я приводжу з розрахунку своїх потреб — каструлька на 2 л.