середу, 18 березня 2015 р.

Про переселенців.

Прислухайтесь до людини. Будь ласка. Не треба ловити за них рибу. Хочете допомогти — максимум дайте вудку.

вівторок, 10 березня 2015 р.

В мене знову майже політика...


Хоча скоріше це не про політику, а просто хотілося б хоч раз зрозуміти логіку усіх цих журналіЗДів. Казкарі таким "статтям" заздрять по чорному і їх всіх вже жаби великі і зелені подушили.

пʼятницю, 6 березня 2015 р.

Про реформи і нас з вами. Без політики.

Я не люблю писати про політику. Політика то взагалі така штука — щоб ти не написав, все одно хтось тебе обов'язково обізве прихильником якоїсь політичної сили. Ну то таке. Але в мене таке стійке відчуття того, що насправді ніхто не хоче знати ні про те, що зроблено Урядом і Радою на сьогодні, наскільки далеко чи не далеко вони просунулись в реалізації реформ, що зроблено на законодавчій базі. Важливіше кричати, принаймні в соцмережах, про те, що реформ немає і влада винна у тому, що вигодовані нами ж бойові п%дараси продовжують тероризувати людей. То гранати волонтерам підкинуть, то в законному праві володіти землею відмовлять, то ще якесь неподобство вчинять. І тут же давайте громадську ініціативу, юристи, засудимо. Трясця вашій матері, люди. Ми хочемо нормальну правову державу чи аналог бійок бойових п%ідарасів з ВР? Невже треба будувати нікому непотрібну структура замість того, щоб зробити один простий логічний крок — звернутися до компетентних органів з відповідною заявою? Мені одній здається, що деяка частина суспільства трохи загралася і намагається компенсувати свою пасивність чи меншовартість в подіях пов'язаних з Майданом та в військовими діях на сході України якимись незрозумілими ініціативами?

Ну і щодо реформ (якщо вам дійсно цікаво), то ось людина не полінувалась і все розписала. Приємного читання. 




вівторок, 3 березня 2015 р.

Буцький каньйон влітку 2013 року.

Публікація, що була оприлюднена на днях в спільноті "Місто на Че" (і тут теж) трохи пристидила мене. Валяються фото, а я їх ніяк не опублікую.
Та і на минулому тижні в розмові було здивування: який каньйон, кар'єр.
Так каньйон, справжній, зі скелястими берегами з виступами сірого граніту, що досягають 30 метрів заввишки. І та, це державна комплексна пам'ятка природи місцевого значення.

І ще там є "український Стоунхендж".


Далі багато фото самого каньйону. Приємного перегляду.

Бу́цький каньйо́н — каньйон біля смт Буки Маньківського району Черкаської області, на річці Гірський Тікич.