Так, я не помилилася в заголовку статті. Ми можемо відмахуватися від цього, робити вигляд, що його немає, але Україна була, є і, сподіваюся, буде дуалістичною країною. Бо немає в християнській обрядовості ні колядок, ні дідухів, ні дійств, що супроводжують ці свята в Україні. А без цього всього українське Різдво не буде відрізняти нічим від якогось середньостатистичного німецького чи австрійського.
В християнстві все дійство закінчується на Різдвяному святковому богослужіння та вітанні:"Христос народився! — Славімо його!"
Різдвяні подарунки — це взагалі абсолютно світська традиція, що трансформувалася з християнського принципу турботи про ближнього. Такий собі маркетинговий хід великих корпорацій до якого приєдналися всі, хто має зиск з продажу товарів.
Але повернемося до традицій суто українських. В попередній статті я писала про обрядові пісні. Сьогодні зупинюся на різдвяних дійствах, котрі прийшли до нас з дохристиянських часів і які мають досить глибокий зміст.
Фактично всі народні обряди, що супроводжують Різдвяні свята є обрядами Зимової Коляди. Давайте розглянемо кожен елемент окремо.
Восьмикутна зірка. Її носять з собою колядники в переддень Різдва, коли ходять від однієї домівки до іншої. Вона не є просто прикрасою. Це символ. Символ сонця і вогню. І в то й же час це символ, що графічно відображає порядок зміни річних свят: зимова Коляда (Різдво), весняний Ярило (Великдень), літнє Купайло (Івана Купала), осінній Миро (Різво Богородиці).
Свято зимової Коляди виникло ще у трипільців, котрі були хліборобами і скотарями, як свято народження молодого Сонця після закінчення найтемнішої частини року. Разом з дідухом до оселі входили духи Роду, бо саме в цю святу ніч душі предків, вселені в дідухові, злітаються до своїх родів. Кутя і 12 страв — це теж традиції давніх трипільців, кожна страва уособлювала певний місяць року, а кутею просили багатого врожаю наступного року.
Символічна коза (може бути як справжня, так і одягнений в вивернутий кожух один з колядників у масці кози), котру водять колядники в переддень Різдва, теж має дуже давнє значення. Коза була тотемною твариною давніх землеробів і символом плодоріддя. Її схематичне зображення у вигляді ріжок присутнє в оздобленні посуду, в тканих виробах, у вишивці, в зооморфній кераміці. Сам обряд "водіння кози" у минулому виконувалося процесією жерців, що водили священну тварину.
Цікавим є ще такий давній міф, котрий говорить про те, що Коляда — це давньоукраїнська богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога, котра щороку в найдовшу ніч зими народжує Божича — нове Сонце, Новий рік, сина Дажбога. Пологи Коляди відбуваються на Землі, здебільшого в дніпрових сагах. Цьому передує перевтілення Коляди в козу, аби її не впізнала Мара, що вічно ганяється за Колядою.
Після хрещення Русі всі обряди намагалися знищити заборонами і стратами за порушення заборон. Але в решті решт церква дійшла висновку, що на її благо буде асимілювати народні обряди з християнськими і таким чином вони більше людей навернуть на віру. Так і сталося.
В християнстві все дійство закінчується на Різдвяному святковому богослужіння та вітанні:"Христос народився! — Славімо його!"
Різдвяні подарунки — це взагалі абсолютно світська традиція, що трансформувалася з християнського принципу турботи про ближнього. Такий собі маркетинговий хід великих корпорацій до якого приєдналися всі, хто має зиск з продажу товарів.
Але повернемося до традицій суто українських. В попередній статті я писала про обрядові пісні. Сьогодні зупинюся на різдвяних дійствах, котрі прийшли до нас з дохристиянських часів і які мають досить глибокий зміст.
Фактично всі народні обряди, що супроводжують Різдвяні свята є обрядами Зимової Коляди. Давайте розглянемо кожен елемент окремо.
Восьмикутна зірка. Її носять з собою колядники в переддень Різдва, коли ходять від однієї домівки до іншої. Вона не є просто прикрасою. Це символ. Символ сонця і вогню. І в то й же час це символ, що графічно відображає порядок зміни річних свят: зимова Коляда (Різдво), весняний Ярило (Великдень), літнє Купайло (Івана Купала), осінній Миро (Різво Богородиці).
Свято зимової Коляди виникло ще у трипільців, котрі були хліборобами і скотарями, як свято народження молодого Сонця після закінчення найтемнішої частини року. Разом з дідухом до оселі входили духи Роду, бо саме в цю святу ніч душі предків, вселені в дідухові, злітаються до своїх родів. Кутя і 12 страв — це теж традиції давніх трипільців, кожна страва уособлювала певний місяць року, а кутею просили багатого врожаю наступного року.
Символічна коза (може бути як справжня, так і одягнений в вивернутий кожух один з колядників у масці кози), котру водять колядники в переддень Різдва, теж має дуже давнє значення. Коза була тотемною твариною давніх землеробів і символом плодоріддя. Її схематичне зображення у вигляді ріжок присутнє в оздобленні посуду, в тканих виробах, у вишивці, в зооморфній кераміці. Сам обряд "водіння кози" у минулому виконувалося процесією жерців, що водили священну тварину.
Цікавим є ще такий давній міф, котрий говорить про те, що Коляда — це давньоукраїнська богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога, котра щороку в найдовшу ніч зими народжує Божича — нове Сонце, Новий рік, сина Дажбога. Пологи Коляди відбуваються на Землі, здебільшого в дніпрових сагах. Цьому передує перевтілення Коляди в козу, аби її не впізнала Мара, що вічно ганяється за Колядою.
Після хрещення Русі всі обряди намагалися знищити заборонами і стратами за порушення заборон. Але в решті решт церква дійшла висновку, що на її благо буде асимілювати народні обряди з християнськими і таким чином вони більше людей навернуть на віру. Так і сталося.
