Я повернулася. За плечима більше 1000 км на спідометрі. Шикарні краєвиди. Горіхи. Неочікуваний смуток. Знову шикарні краєвиди. Горіхи. Відсутність зв'язку і інтернету. Горіхи. Справжнє молоко. Горіхи.
Так, там кругом горіхи. Круглі, довгасті, великі, маленькі. Вони хрустять під ногами, дзенькають об бруківку падаючи з височезних дерев. Здається, що інших дерев немає. Але приглядаєшся, аж під горіхами сливки, сливки, сливки... і яблука. О 5-й ранку тебе будить півень. Ще темно, а воно вже співає. Десь мукають голодні корови. Пічка вже ледь тепла і хаті прохолодно. Дуже не хочеться вилазити з-під ковдри. Дядько Василь пішов годувати гусей, перепинати бичків, бо хазяйка 3 дні на випасі сільських корів. Завтра вона повернеться і занесе банку свіжого молока. Село прокинулося. Проторохтів трактор по вулиці. Тракторист матюкається, бо бабця не дає "причаститися" з ранку. Хоча по його вигляду можна сказати, що бібліотеку він вже відвідав і прочитав десь мінімум перший том "Війни та миру"...
Поснідали.
Хлопці наносили води з колодязя і пішли рубати дрова, а я за відро і за горіхами. Треба хазяїну хоч трошки допомогти.
Немає коментарів:
Дописати коментар