Сьогодні я буду бурчати на одну конторку. Чесно бурчати.
Ювеліри.
Я, мабуть, в житті б їх не помітила, якби не... знову мовний інцидент. Ви думаєте, що якщо Львів, то у них все нормально з українською мовою? Ага, зараз.
Взагалі ювелірів є дуже багато, аж занадто багато. Але ці виявилися навіть не ювелірами, а таке собі купи-продай. Було б за що нервувати.
Але моя то основна професія дизайнер. І око зачепилося за "типу логотип".
Чесно кажучи, я навіть не знаю, з чого почати, бо в ньому все так звєздато, що я аж розгубилася.
Цей неперевершений кліпартний фон. Думаєте його хтось малював на замовлення чи його купили на стоку? Мрійники. Це все щастя ліпив дизайнер-початівець фотошопер в режимі "допомога залу" на makepizdato.
Далі шрифт слова "колекція". Я сто років не бачила шрифту Calligraph. Ну хіба що на дуже древніх вивісках маленьких магазинчиків, де продавали ковбасу чи пиво. І тут нате вам — ювелірний бутік. А кожна буква взагалі живе своїм окремим нікому не підвладним життям. Вони там всі і кожна сама по собі, як прилипло так і лежить. Ну а шо?
А які прекрасні камінчики. Ну просто шматочки дитячого калейдоскопу, а в центрі якийсь поламаний овал з брудними плямами. Там, на makepizdato написано, що то камінь. Точно? Бо або мені до окуліста, або таки там щось інше.
А найпрекрасніше — це напис "ювелірний бутік". Серіфний шрифт так само компонується з Calligraph'ом, як сідло з козою. Не кажучи вже про те, що в комерційному використанні на шрифт повинна бути придбана ліцензія. А цей текст виконавець, цитую, "переписала шрифтом".
От такий він, крутий бутік з замашками базарної торговки. А ми тут йому щось про мову розказуємо.
