Ідейники

От є в світі такі люди, і ви з такими точно зустрічалися, котрі виринають з крутою ідеєю і золотими горами, славою чи ще якоюсь фігнею в кінці тунелю. І все кльово, тільки от треба трошки попрацювати на шару, або майже на шару. Відрізняються вони підвидами — самі такі ж ідейні і свято вірять в свою ідею і ті, хто вже все прорахував і особливо що вони будуть мати від дуриків по дорозі до кінця тунелю точно розуміючи, що якщо хто і дійде туди, то точно не ті, хто повірив на початку в казочку.

Я теж колись була ідейником. Серйозно. Але мені швидко набридало. Одна ідея досить довго жила, правда нас, ідейників, було аж троє, і все працювало і зиск мала не лише я, але... як то модно зараз називати, наш стартап не врахував нюанс, що ніхто з нас не вміє домовлятися за відкати. Ну, тут стає ясно чим все закінчилося в решті решт.

Після Революції Гідності з'явився новий вид ідейників. Як виявляється. Тут взагалі стало в рази простіше — люди хочуть бути корисними, робити щось для інших людей, міста, суспільства, держави. І їх використовувати для власних цілей і інтересів ще простіше, бо їм не треба реалістично малювати золоті гори в кінці тунелю. Треба лише переконати що робота виконується на благо громади і тільки.

Я теж влипла з таким ідейником. Я серйозно. Але не дуже він ідейник виявився, бо люди почали розуміти що щось тут не так, крута команда і суперові проекти — все якась фігня, а в реалі їх використовують у власному бізнесі. Тобто ти виконуєш роботу як громадське навантаження, а хтось за неї отримує винагороду.

Люди спитали: а схера лі? Але замість відповіді отримали здоровенний геп дверима. Але ж якби хоч геп та й потому. Двері туди сюди гепають і гепають. Коли вони відкриваються, намагання вкинути на цей бік побільше лайна починає нагадувати ідіотизм божевільного. Хоча тут, здається, божевільних я таки образила.

А, ну да, поряд з цим знову нові "проекти", круті "команди" і люди "у користування". Але то вже інша, не моя історія. Нам своє робити та й потому.