вівторок, 31 січня 2017 р.

Це просто байдужість

З дитинства я багато читала. Не ковтаючи всі підряд, а ретельно відбираючи книжки та складаючи на "горищі" отримані знання. Знаєте як воно мати не вікепедійні знання? Це коли твій рівень знань по хімії перепльовує статтю на Wiki, але якийсь недолугий пацан пхає її тобі під носа і рже, що ти дурний.


Так в результаті виникає байдужість. Повна. Бо стомлюєшся щось комусь доводити чи пояснювати. Адже людині, що вперлася в якісь написані кимось 32 літери і не хоче й близько чути істину неможливо.

Спочатку ти перестаєш вступати в дискусію з незнайомим людьми, потім ідуть знайомі. Бо в результаті розуміє, що витратив свій час і сили, а воно... а воно не знайшовши в Google потрібної йому інформації просто перейшло на особистості.

Потім ти, після обережного натяку на те, що сказане чи написане не є зовсім добрим чи правильним, майже перестаєш дискутувати з друзями. Бо ця когорта людей має властивість дуже ображатися.

І далі починається еволюція. Не можу точно сказати чого, але тобі стає абсолютно все одно, про що пишуть люди. Яка різниця, коли їх абсолютно неможливо витягти з російського інформаційного простору. І не тому, що в українському чи світовому мало цікавого. Ні, все лише тому, що там подають інформацію так, як вони звикли, малюють світ так, як хтось десь вигадав. Ну і що, що історичні факти перекручені з ніг на голову, щоб показати яка ота країна за східним кордоном велична. Навіть в дрібницях. Там найкращі жінки, найкраще світосприйняття, найкраща любов і найкраща романтика. Абсолютно. Там найкраща психологія, найкращі статті, найкращі рецепти, найкраща школа фотографі і балету... Синдром меншовартості в повній красі.

І ти просто блокуєш ті видання, котрі зустрічаються в постах. Як не дивно, вони всі закінчуються на .ru.

А потім... Потім ти не говориш правди про фото, не висловлюєш своєї думки щодо запитань. Не дискутуєш. Іноді просто ставиш отой дурнуватий "лайк".

Немає коментарів:

Дописати коментар