Мені дуже багато задають питань щодо роботи з фотостоками. Тому сьогодні я напишу про те, що варто мати на увазі до того, коли ви вирішили нарешті зареєструватися і спробувати пройти екзамен щоб стати Photostock Contributor — саме так називають всіх, хто продає через фотостоки свої роботи. Це не лише фото, але й ілюстрації та відео.
Перше, що я хочу сказати зразу щодо фотографії, бо саме це питання найбільше всіх цікавить, сьогодні вихід на фотостоки для продажу фото — це скоріше хоббі, а не джерело доходу. Бувають винятки, але то лише винятки. Або, як я писала в попередній статті, потрібна важка робота мінімум один-два роки, коли ви будете лише вкладати. І якщо не фінанси в прямому значенні цього слова, то фінансувати свій час. Дуже багато часу.
Сьогодні буде розповідь про технічну сторону. На сьогодні це основа роботи стокового фотографа.
Перше і головне, що кожен повинен запам'ятати, твердження, що для роботи на фотостоках не потрібна професійна техніка є міфом. Якщо б ви починали років 10 тому, то так, тоді дзеркальна любительска камера з кітовим об'єктивом була цілком достатнім арсеналом стокового фотографа. А якщо в вашому арсеналі був поганенький лайтбокс, що дозволяв робити більш менш якісні ізоляти (предмети та композиції на білому фоні), то було шикарно і дозволяло заробляти на постійних завантаженнях досить пристойні гроші. Обробка в основній масі теж не була пристойною.
Сьогодні клієнт шукає, по-перше, ідею по-друге, якість, по-третє, завершену роботу. Уявімо, що ідея у нас є. Далі йде якість — дзеркальна камера хоча б середнього рівня, професійна оптика, штатив, природнє денне освітлення (штучне тут грає роль додаткового), спалахи геть (з ними знімають, але цього краще не робити), автофокуси практично завжди геть. Максимально відкрита діафрагма що дає малу глибину різкості як наслідок — лише у виняткових випадках, коли це дійсно створює художній ефект інакше інспектор 100% не прийме ваше фото. Фокус повинен бути 100% у фокусі інакше це фото не придатне до продажу. На фото повинні бути максимально відсутні шуми та хроматичні аберації, шерсть, сміття, нерівності глянцевих поверхонь. Фото зберігаємо обов'язково в raw-форматі, по-перше, цей формат зберігає повну інформацію про знімок (фактично є цифровим негативом), по-друге, наявність такого формату часто рятує фотографів від необґрунтованих звинувачень в плагіаті і як їх результату — бану. Тому варто вихідний raw зберігати разом з обробленою фотографією, щоб мати можливість за першої ж необхідності надати його адмінам фотостоку. Далі завершення роботи — обробка. Правити експозицію, контраст, шарпити, блюрити, ретушувати, виправляти огріхи оптики, давити шуми і т. д. — це все робити потрібно, але ваша обробка повинна покращувати фото і наближати його до ідеального, а не вбивати текстури, тіні і т.д. Я працюю в Camera Raw, оскільки вона дозволяє тут же після обробки відкрити фото в Adobe Photoshop і зробити ретушування, якщо раптом у збільшеному до 200% знімку я побачу щось, чого не повинно бути на знімку. Ваше фото дивляться у 100% збільшенні, тому ви повинні його перевірити у 200%. Повністю все.
Ви спитаєте, чому я так акцентую на технічному боці знімку? Коли клієнт завантажує ваше фото, перед завантаженням він бачить лише прев'ю і оцінити якість зможе лише отримавши потрібний файл, тобто після оплати. А здогадуєтеся, що він зробить, коли побачить не зовсім те, що очікував? Правильно, більше нічого не завантажить з вашого портфелю, або взагалі додасть вас до чорного списку, щоб раптом не завантажити щось з вашого портфелю знову.
Далі ще одна страшилка. Для прикладу наведу так званий "конфлікт Аркурса". Подробиці можете почитати за посиланням, я дам короткий опис: дуже відома фірма, яка виробляє оправи для окулярів пред'явила претензії за використання в його фото моделей в окулярах від цієї фірми без їх дозволу. Звідси випливає страшилка про авторські права. Багато фотостоків з того часу почали перестраховуватися і просто "відшивати" фото з формулюванням:"Intellectual Property -- Image potentially infringes on intellectual property rights." Що я в цьому випадку раджу. Якщо є можливість отримати реліз власника — беріть. Якщо ви не впевнені, і у вас пізнавані чи можливо пізнавані бренди, як, наприклад, меблі від Ikea, навіть якщо ви заретушуєте всі торгові знаки, то у вас 2 варіанти — або забути про ці фото, або завантажувати лише як Editorial — найдешевший вид ліцензії, а таку роботу не можна використовувати для комерційних цілей.
Як роблю я? Просто не використовую брендовані предмети в зйомці. Все, що у мене в кадрі — це лише серійний посуд, предмети, куплені на блошиному ринку або витягнуті з кутків серванту.
Ще не передумали? Тоді до зустрічі :)
Перше і головне, що кожен повинен запам'ятати, твердження, що для роботи на фотостоках не потрібна професійна техніка є міфом. Якщо б ви починали років 10 тому, то так, тоді дзеркальна любительска камера з кітовим об'єктивом була цілком достатнім арсеналом стокового фотографа. А якщо в вашому арсеналі був поганенький лайтбокс, що дозволяв робити більш менш якісні ізоляти (предмети та композиції на білому фоні), то було шикарно і дозволяло заробляти на постійних завантаженнях досить пристойні гроші. Обробка в основній масі теж не була пристойною.
Сьогодні клієнт шукає, по-перше, ідею по-друге, якість, по-третє, завершену роботу. Уявімо, що ідея у нас є. Далі йде якість — дзеркальна камера хоча б середнього рівня, професійна оптика, штатив, природнє денне освітлення (штучне тут грає роль додаткового), спалахи геть (з ними знімають, але цього краще не робити), автофокуси практично завжди геть. Максимально відкрита діафрагма що дає малу глибину різкості як наслідок — лише у виняткових випадках, коли це дійсно створює художній ефект інакше інспектор 100% не прийме ваше фото. Фокус повинен бути 100% у фокусі інакше це фото не придатне до продажу. На фото повинні бути максимально відсутні шуми та хроматичні аберації, шерсть, сміття, нерівності глянцевих поверхонь. Фото зберігаємо обов'язково в raw-форматі, по-перше, цей формат зберігає повну інформацію про знімок (фактично є цифровим негативом), по-друге, наявність такого формату часто рятує фотографів від необґрунтованих звинувачень в плагіаті і як їх результату — бану. Тому варто вихідний raw зберігати разом з обробленою фотографією, щоб мати можливість за першої ж необхідності надати його адмінам фотостоку. Далі завершення роботи — обробка. Правити експозицію, контраст, шарпити, блюрити, ретушувати, виправляти огріхи оптики, давити шуми і т. д. — це все робити потрібно, але ваша обробка повинна покращувати фото і наближати його до ідеального, а не вбивати текстури, тіні і т.д. Я працюю в Camera Raw, оскільки вона дозволяє тут же після обробки відкрити фото в Adobe Photoshop і зробити ретушування, якщо раптом у збільшеному до 200% знімку я побачу щось, чого не повинно бути на знімку. Ваше фото дивляться у 100% збільшенні, тому ви повинні його перевірити у 200%. Повністю все.
Ви спитаєте, чому я так акцентую на технічному боці знімку? Коли клієнт завантажує ваше фото, перед завантаженням він бачить лише прев'ю і оцінити якість зможе лише отримавши потрібний файл, тобто після оплати. А здогадуєтеся, що він зробить, коли побачить не зовсім те, що очікував? Правильно, більше нічого не завантажить з вашого портфелю, або взагалі додасть вас до чорного списку, щоб раптом не завантажити щось з вашого портфелю знову.
Далі ще одна страшилка. Для прикладу наведу так званий "конфлікт Аркурса". Подробиці можете почитати за посиланням, я дам короткий опис: дуже відома фірма, яка виробляє оправи для окулярів пред'явила претензії за використання в його фото моделей в окулярах від цієї фірми без їх дозволу. Звідси випливає страшилка про авторські права. Багато фотостоків з того часу почали перестраховуватися і просто "відшивати" фото з формулюванням:"Intellectual Property -- Image potentially infringes on intellectual property rights." Що я в цьому випадку раджу. Якщо є можливість отримати реліз власника — беріть. Якщо ви не впевнені, і у вас пізнавані чи можливо пізнавані бренди, як, наприклад, меблі від Ikea, навіть якщо ви заретушуєте всі торгові знаки, то у вас 2 варіанти — або забути про ці фото, або завантажувати лише як Editorial — найдешевший вид ліцензії, а таку роботу не можна використовувати для комерційних цілей.
Як роблю я? Просто не використовую брендовані предмети в зйомці. Все, що у мене в кадрі — це лише серійний посуд, предмети, куплені на блошиному ринку або витягнуті з кутків серванту.
Ще не передумали? Тоді до зустрічі :)
Немає коментарів:
Дописати коментар