Сиділа я тут на сеансі манікюру, дивилася як майстриня вимальовує на моїх нігтиках мій улюблений френч і в голову лізли різні думки дивно переплітаючись і пов’язуючи зовсім не пов’язані речі. А почалося все з думки про те, що начебто однаковий манікюр на одних руках має вигляд витонченого і благородного, а на інших — як належность до представниць дуже древньої професії далеко не елітного прошарку. При наявності одного і того ж інструменту в різних умовах, як не дивно, отримуємо різні результати і наслідки його використання. І тут думки поскакали далі, а очі зупинилися на смартфоні, що лежав на столі. Люди. Зв'язки. Інтернет. Соціальні мережі. Робота. Якщо ці фактори пов’язати, то можна тримати досить потужний інструмент для остаточно вирішення питання щодо того чи іншого кандидата. При чому все працює як для потенційних працівників так і для потенційних підрядників.
Такі висновки з’явилися не з доброго дива. Переважна більшість людей, самі про те не підозрюючи, продукують в мережу свої основні навички, свій гештальт — цілісну структуру, яка формується у свідомості людини при сприйнятті об'єктів або їхніх образів. Не влазячи глибоко в нюанси, бо нам досить загальної картини щоб зрозуміти суть, на основі суджень про інших та власного трактування тих чи інших думок людей чи подій можна створити досить непогану характеристику людини, що претендує на ту чи іншу посаду. Коли ви шукаєте партнерів чи підрядників — власна сторінка керівника завжди є відображенням реальної політики компанії, навіть якщо офіційно декларується зовсім інша. І якщо хтось захоче набити на пару гуль менше взявши за основу мій власний досвід, то я буду потішена.
По основних точках пробіжуся зі свого шпиля, але, думаю, можна брати за основу для будь якої сфери діяльності.
Соціальні мережі типу “Вконтактє” і “Однокласники” я взагалі не беру в розрахунок. Вірніше, кандидатів, що маю активні акаунти саме в них. Це вже, вибачте, мінімум нечистоплотність в нинішніх умовах як життя так і ведення бізнесу. Як багато людей не ховалося від дійсності — вона така яка є і тусуватися в соцмережах, що належать представникам служби безпеки країни окупанта — це ніщо інше як втрата здорового глузду.
Соціальна мережа Google+ не має настільки широкого розповсюдження, як і наявність або відсутність акаунту там ні про що конкретне не скаже. Отож залишається Facebook. По ньому ми і будемо аналізувати наших гіпотетичних кандидатів. І, насправді, витрачені 5, 10, 15 додаткових хвилин на цей аналіз може позбавити від купи майбутніх проблем.
Перше, на що варто звернути увагу ще не вдаючись до самого змісту, це час і кількість публікацій на сторінці, активність коментування і сам розмір коментів. І це зрозуміло, бо якщо кандидат шукає роботу, але на час пошуку не сидить безробітним, то в робочий час він повинен працювати. Зрозуміло, що ми не розглядаємо варіант, коли робота на пряму пов’язана з постінгом в соцмережах, або у нас фрілансер, що сам організовує свій час. Ви бачите десятки публікацій в робочий час? Вам потрібен працівник, що буде замість виконання поставлених завдань сидіти в соцмережі? Відповідь реально лежить на поверхні і вона однозначна, оскільки від зміни місця роботи звички не зміняться, а тусовка в віртуалі буде проходити не лише за рахунок часу, але й якості роботи. Не вірите? Ну тоді у вас є реальна можливість це перевірити на власному досвіді. Нє, ну можна заблокувати доступ взагалі до соцмережі, але зараз мабуть лише у лінивого не має смартфону з нелімітованим доступом до них.
Далі більш цікавіше. Припустимо, що перший етап кандидат пройшов, значить треба переходити до аналізу контенту.
Котики-квіточки-демотиватори з купою дурні в підписах-написах, перепости, перепости, нічого власного, крім “клас, здорово, жмі, размєсті” і т.д., посилання на модний глянець зі статтями про те яка “Маша маладєц, вийшла замужь за мільйанєра, а чего дабілся ти”? А тести? Це взагалі окрема тема масової істерії, але якже без них взагалі жити? Тому якщо ви шукаєте секретяря, що буде не думаючи шаблонно відповідати на телефонні дзвінки (відповісти-з’єднати-передати), варити вам каву і бігати в магазин за пірожени-мароженим-півом-чіпсамі, то перед вами ідеальний кандидат. Ця людина навряд чи задумається над тим, яку реальну користь приносить його діяльність.
Перепост “сенсаційних” матеріалів від сумнівних ЗМІ/блогерів/груп, абсолютне неприйняття чиєїсь думки, що відрізняється від власної? А якщо це все притрушене ще й політичним змістом з ремарками про те, що все погано і лише Вася/Абраша/Джонні нас врятують? Ви знаєте, якщо вам треба тупий виконавець, котрий буде виконувати роботу від “паркану до обіду”, то це він, але то тимчасово. Рано чи пізно, якщо у вас цілий колектив, що працює в офісі, він відвалиться, бо поступово вступить в конфронтацію з левовою часткою колег. І тут навіть не врятують репости статтєй з англомовних видань про якісь новинки, інновації чи технологій. Більше половини не те, що не пробігаються по діагоналі, а навіть не читаються репостерами. Якщо у резюме написано, що це менеджер чи програміст — не вірте очам своїм. Менеджер — це людина, що повинна вміти керувати, мати власну думку, вміти аналізувати і приймати власні відповідальні рішення. В цій мішанині немає навіть натяку на щось подібне, бо його немає. Програміст повинен вміти будувати логічний ланцюг подій, бо інакше буде повний швах, в сенсі код буде мати стільки “костурів” і “велосипедів”, що його дієздатність буде божим дивом.
Власні дописи, аналіз матеріалів, пошук першоджерел, здатність складати пазли, аналізувати, іншомовні матеріали з власним аналізом, коментарем про те, навіщо об’єкт публікації взагалі розшарено на його стіні — це показник того, що в вашій команді може з’явитися людина, котра здатна робити прориви, генерувати свої власні ідеї і, що найголовніше, вчитися. Сьогодні без навчання ви не в тренді, ні коли ви менеджер, ні коли ви керівник підприємства. І, звичайно, нікуди без грамотності, оскільки часто читаючи когось починаєш відчувати себе не менше ніж граммар-наці і ман’яком вбивцею, бо поки дочитав текст до кінця, автора в подумках ти вже десять разів четвертував, двадцять разів відтяв йому голову і стонадцять разів відрубав пальці. Помилки роблять всі, я навіть сперечатися не буду, але робити помилки час від часу і тотальна неграмотність — це абсолютно різні речі.
Сюди варто додати ще й кількість та тематику груп та сторінок, на які претендент підписаний, мову і “географічність” джерел публікацій і ще дуже і дуже багато нюансів. Але суть залишається не змінною - всі вчинки людини є нею самою, і вони всі там, в мережі як на долоні.
Ви так і не зрозуміли до чого тут манікюр? Ні до чого. Просто не у всіх мозок входить в стан “сну”, коли не зайнятий роботою.
Немає коментарів:
Дописати коментар